Обливний понеділок – свято не для дорослих!

Великодні дні завжди наповнені сонцем, веселощами й святковим настроєм. Мені завжди здавалося, що в українців якесь особливе ставлення до цього весняного свята: давньоукраїнські орнаменти на писанках, вишиті рушники на кошиках й вишивані сорочки…

Та чого лише вартий Обливаний понеділок у Львові! Ця весела забава – пообливати ближнього , бува переходить у справжню агресію, але не цього року. Сам пан Садовий у своєму відеозвернені застерігав львів’ян від бешкету, і ми, чемні, послухалися.
Такий висновок я можу зробити, прогулявшись центральними вулицями Львова в цей погожий день.
Перше, що впадає в око, це святковий ярмарок на площі Ринок. Туристи й місцеві жителі з цікавістю та бажанням розглядають, купують й критикують захмарні ціни смаколиків і сувенірів, від яких аж прилавки прогинаються. Такий же базарчик (ну, можливо, трішки більший) на проспекті Свободи, ціни ж і на площі, й на проспекті однаково кусючі, та й не поторгуєшся. Окрім традиційних уже ковбасок на грилі, льодяників, пряників, фруктів у карамелі, ярмарок уперше порадував любителів здорового харчування фруктовими салатами.
Але годі вже про їжу, пожива духовна у Львові не менш принадна. Мова йде про традиційний концерт на головній площі міста в рамках «Фестивалю писанки». Професіонали й аматори збираються разом на одній сцені, аби створити атмосферу справжнього свята для гостей та мешканців культурної столиці. Напевно, в такі моменти найбільше відчуваєш радість, що живеш у мегаполісі: завжди є куди піти, є на що подивитися, є що скуштувати вперше. Приємно, коли життя вирує, і ти – частина цього виру!
Проте, Обливаний понеділок мене… не облив! Разів десять, якщо не більше, я йшла прямо назустріч жвавим хлопцям із пляшками води в руках, які спрагло вишукували в натовпі майбутню жертву свята… і проходили повз мене. Я навмисно вистукувала підборами по мокрому асфальту, привертаючи увагу бешкетників, але й тут зазнала невдачі. В той час, коли 13-річним дівчаткам виливали за шивороти відра води, я не була удостоєна й краплиною! Та не одна я така, за моїми спостереженнями всі, хто на вигляд старші п’ятнадцяти років, були недоторканними.
Чи то повага до старших, чи то страх кривдника отримати на горіхи поставили вікове обмеження на обливання. Хочу вірити, що помиляюся, бо якщо навпаки, то Обливаний понеділок утратив свою родзинку. Вся ж сіль у тому, що лише в цей день можна було безнаказано підмочити репутацію свого вчителя, дядька, брата, свата, й поважного незнайомця. Лише в цей день почуття гумору перемагало суворість і образу. Й нічого з того часу не змінилося. Варто лише спробувати й не переступати межу.

Позичайло Анастасія